Add to Flipboard Magazine.

Поезія кохання: добірка романтичних віршів українських поетів

Як би не змінювалося життя, як би не перевертався світ з ніг на голову, які б події не відбувалися навколо, є те, що лишається незмінним. Сонце сходить над світом щоранку, а люди шукають кохання й любові. І пишуть про неї з покоління в покоління, і знаходять слова, метафори і рими, від яких серце то завмирає,…

Поезія кохання: добірка романтичних віршів українських поетів

Як би не змінювалося життя, як би не перевертався світ з ніг на голову, які б події не відбувалися навколо, є те, що лишається незмінним. Сонце сходить над світом щоранку, а люди шукають кохання й любові. І пишуть про неї з покоління в покоління, і знаходять слова, метафори і рими, від яких серце то завмирає, то б’ється частіше. І доки хтось пише про любов, завжди є й той, хто читає про неї.

Поетичні добірки проникливих віршів про любов та української поезії про кохання з року в рік посідають місця ваших улюблених сторінок для читання на Bookmarin. Пропоную не спинятися на цьому шляху, тож сьогодні зібрала для вас нову колекцію романтичних віршів від українських майстрів слова різних часів. Ще одна низка поезій пронизаних ніжністю і пристрастю, відданістю і вірністю, глибиною й висотою справжнього кохання. Читаймо разом!

love romance poetry вірші про кохання

***
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю — ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це — витвір самоти,
нехай це — вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.

(Ліна Костенко)

***
Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі,
В день такий — віддатись поцілункам,
В день такий — цілим натхненням жить!

П’яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, мов свіча;
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку, золотом прозорим,
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить.

І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить несила
Ні на що — твоїх єдиних уст.

(Олена Теліга)

вірші про весну

***
ці двоє напевно якісь ненормальні –
кажуть про нас на небі
без даху без страху без клятви без спальні
без всього, що іншим треба

блукають в пітьмі і пливуть проти плину
все насамоті й поодинці
хіба так людина шукає людину?
хіба чоловік це і жінка?
хіба вони знають хіба вони вміють?
на що сподівається кожен?

а ми собі мовчки дійшли аж до краю
і пекло на рай перекроюєм
ми знаємо те, що ніхто більш не знає:
ми є
ми вже разом
нас двоє

(Юрій Іздрик)

***
Небо зорі у воду сіє,
Я у пригорщу їх ловлю…
Де знайти я слова зумію,
Щоб сказать, як тебе люблю?

Чим кохання своє я змірю,
Щоб невіру в тобі убить,
Коли іноді й сам не вірю,
Що я здатний отак любить?..

(Василь Симоненко)

love romance poetry вірші про кохання

***
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться,мій друже,я те знаю.

Моє кохання–то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та сумний,–
Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине
І принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви,-
І спогад любих літ повік не згине.

(Леся Українка)

***
Все не те, коли нема любові.
Почуття й слова — тріски дубові,
Дні — болящі, немічні старці,
Магістралі — темні манівці,
Яблуневий цвіт — зола летюча,
Небеса — асфальтна сіра туча,
Сміх — петля на горлі, булка — глей,
Пісня —хоч бери і сам заблей!

Ось — любов! Дими — дихання липи,
Почування й слово — смолоскипи,
Дні — невтомні, ясні юнаки,
Манівці — між зорями стежки,
Попіл — крила золотої птиці,
Хмара — поле стиглої пшениці,
Плач — знімає з голосу петлю,
Пісня й хліб волають: “Я люблю!”

(Дмитро Павличко)

love romance poetry вірші про кохання

***
Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і знову тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш,
Ідеш по вулиці — минаєш,
Вклонюся — навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити —
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті,
Марніє, в’яне, засиха,-
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає.
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

(Іван Франко)

поезія про любов bookmarin kissing couple

***
За хвилину до того, як випаде дощ,
ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі,
так солдат, що за хвилю повинен загинути,
відчува деформації у власному тілі.

Сміх, що має до мене назавтра прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з’явишся ти, —
я тебе передчую.

(Сергій Жадан)

love romance poetry вірші про кохання

***
Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов…
І хотілось вічно так стояти…
Перший сніг і першая любов.

Як співала кров у юних жилах!..
Вечір той весну в серця нам ніс…
На щоках твоїх, до болю милих,
я губами пив алмази сліз…

Ми стояли. Падав сніг без звуку.
Твої очі зорями цвіли…
І в руках моїх кохані руки
ніжними й покірними були.

Білі квіти розсипало небо,
і співала в жилах юна кров…
Ми мовчали… Слів було не треба.
Перший сніг і першая любов.

(Володимир Сосюра)

love romance poetry вірші про кохання

***
розривати обійми немов електричне коло
зупиняючи струм кровообіг і внутрішній спів
вимикаючи небо і землю і все доокола
розсипаючись в тетріс із двох нероздільних тіл..

нас розрізали навпіл іще у життях минулих
де були ми хлібиною яблуком чи колесом
нас розрізали навпіл а потім про нас забули
і почався цей довгий важкий і фатально фальшивий сон

це такий напіврозпад що далі вже падати нікому
це така параноя де пара не рівна двом
половинність свою як вину усвідомлюєш з віком
бо не гоїться шов за єдиним твоїм крилом

розмикати обійми і болісно і небезпечно
електрична дуга ніби гад: прослизнула – й уже нема
лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені
й розповзається світ по усіх своїх палених-палених швах

арифметика тіл не вкладається в рамки програми
геометрія кола завжди потребує двох
обійми мене мила всіма чотирма руками
хай народиться знову наш високовольтний бог

(Юрій Іздрик)

love romance poetry вірші про кохання

***
Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.

Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.

В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх, досад
Мені дарує він красу землі і неба.

Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.

(Микола Вінграновський)

love romance poetry вірші про кохання

***
І ця любов із доторком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив:
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе, — стримуй і веди.
Уздовж доріг — тривалих, золотих —
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.
В цій осені — тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій конечний,
мій втрачений і небезпечний мій.
І теплих сосен набраний курсив.
І вересня різке різноголосся.
Ще не скінчилось те, що почалося.
Ще може статись все, про що просив.

(Сергій Жадан)

***
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку —
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
І що ходити вмію забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
І впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
Півподиху у горлі застряває.

Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко,
Але до губ твоїх лишається півподиху,
До губ твоїх лишається півкроку.

(Григорій Чубай)

love romance poetry вірші про кохання

***
Коло тебенько я — дивись!
Ходять хмари нехмарним небом,
По воді сон зорі повивсь
Біля тебенько, коло тебе.

Зірно каже тобі про дощ,
Про краплину малу на ньому,
Про чорнобиль і нехворощ,
І дорогу — назад додому.

Бо додому воно завжди:
Полину і сльозі — додому.
Сніг іде. Голубінь з ожин.
І морозик цвіте по-свому.

Коло тебенько я — за всіх.
А як ні — за одне лиш небо…
Збився з ніг золотий поріг
Біля тебенько, коло тебе.

(Микола Вінграновський)

love romance poetry вірші про кохання

***
Де ждав я тебе, як свята
Натруджений жде чоловік,
Там птахи, дерева й звірята
Закохані в тебе навік.

Де запах твого волосся
Розквітнув, як синій без,
Там серце моє вознеслося
В сліпучі верхів’я небес.

Де я в молодому бентежжі
Під руками твоїми горів,
Там світять зоряні вежі
Найкращих моїх вечорів.

(Дмитро Павличко)

love romance poetry вірші про кохання

***
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові,
та цілий світ живе у кожнім слова,
і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
та вголос слів тих вимовить не вмію…

Якби мені достати струн живих,
якби той хист мені, щоб грать на них,
потужну пісню я б на струнах грала,
нехай би скарби всі вона зібрала,
ті скарби, що лежать в душі на дні,
ті скарби, що й для мене таємні,
та мріється, що так вони коштовні,
як ті слова, що вголос невимовні.

Якби я всіми барвами владала,
то я б на барву барву накладала
і малювала б щирим самоцвітом,
отак, як сонечко пречисте літом,
домовили б пророчистії руки,
чого домовить не здолали гуки.
І знав би ти, що є в душі моїй…
Ох, барв, і струн, і слів бракує їй…
І те, що в ній цвіте весною таємною,
либонь, умре, загине враз зо мною.

(Леся Українка)

love romance poetry вірші про кохання

Голубе танго

Весняного вечора танго голубе, –
розлилась мелодія, місто затопила.
Усміхом-покорою обів’ю тебе,
в присмерку пахучому вже не руки – крила.

Чом стежки не сходились, і вуста мовчали,
і зоря дивилася холодно згори,
і льодами бралися наших душ причали,
а по них металися-плакали вітри?

Притихає вулиця, світло у вікні –
і зітхання-спомини у небеснім дзвоні;
ти корону місячну подаєш мені,
вуст вуста торкаються – але чом солоні?

Танго нас підхоплює – танго голубе,
як вода до берега, пригортаюсь: «Милий, –
тілом, серцем, пам’яттю я веду тебе, –
спий мене закохано – віддану, щасливу…»

(Наталка Поклад)

love romance poetry вірші про кохання

***

Ти вчора поїхав, ти ж тільки поїхав учора,
а вже мені будень диктує дощі та й дощі.
І де ж мені взяти для дум зрівноважені чола,
для смутків сутулих — непродощимі плащі?

Вмовляю себе, що тиждень — це так небагато.
Ну, що таке тиждень? Були й не такі тижні.
При згадці про тебе я гріюсь, немов при багатті.
Дощі зарядили, такі затяжні-затяжні.

Дороги розмиті, і чується крик журавлиний.
І ніч проминула, і сон не приніс забуття.
Тепер я не можу без тебе пробути й хвилини.
А якось жила ж я усе попереднє життя!

(Ліна Костенко)

love romance poetry вірші про кохання

***
Говорю я з тобою мовчки.
Тиша хмарою проплива.
І вовтузиться думка, мов квочка,
В намаганні родить слова.

Тиша важчає. Терпнуть губи,
Тиша репне навпіл ось-ось.
Припаду я шалено й грубо
До безумства твоїх волось.

Упаде байдужості маска,
І сполохана вгледиш ти,
Скільки в тиші чаїлося ласки,
Скільки в грубості — теплоти.

Насміються з своєї беззубості
Прописні допотопні думки,
Джерелом вдарить ніжність із грубості,
Заворкують живі струмки.

Задихнеться від люті сірість —
Нам на щастя, а їй на зло.
Поміж нас підведеться щирість
І з’єднає наше тепло!

(Василь Симоненко)

love romance poetry вірші про кохання

Мелодія однієї струни

Мені б тебе боятись, як вогню.
неначе смерч, мені б тебе минати…
А я біжу босоніж на стерню –
зернину щастя в сутінках шукати.

Закушені вуста, і мокра ніч,
і руки у безпомічній надії,
і на півсвіту злісно пуга сич,
угледівши росиночку на вії.

…Ну чом не дати прошаку води,
і хай би йшов собі у другу хату?..
Мовчу, й переціловую сліди,
і проклинаю осінь пелехату.

(Наталка Поклад)

love romance poetry вірші про кохання

***
Ви, як стежка, кохана.
Лине сон мій по вашій стежині.
З неба падають зорі в дзьоби журавлів.
На крило небокраю сіла хмара
в червоній хустині
І задумалась, тиха, над краєм землі.
Засинайте, спочиньте…
вашій мрії я серцем заграю
В бузинову сопілку дитинства свого,
Бо у ваших долонях голос мій
достига урожаєм,
Тихоплинні слова колисають його.
Засинайте, спочиньте…
Спить у казці лиха бабаюка,
На газеті заснула біля мене хороша розлука,
Чебрецями і вишнями пахне вона…
Із крила небокраю впала хмари
червона хустина,
І виглядує вірш мій,
наче хлопчик рудий, із-за тину…
Бузинова сопілка у золоті сну…

(Микола Вінграновський)

love romance poetry вірші про кохання

***
я вірю у силу і в астенію
я вірю у твердість і вірю у гнучкість
я мало що знаю і мало що вмію
та певен що нас вже ніщо не розлучить
хоч кажуть кохання триває три роки
і кажуть що пристрасть за ніч вигорає
та нам ні до чого ці марні уроки
бо ми ще вчимося у себе навзаєм
бо ми ще дивуємось кожному слову
і ніжність досліджуєм факультативно
ми зáвжди незрілі завжди не готові
це дивно і гарно це гарно і дивно
а разом ми сильні і астенічні
і часом гнучкі а часами – камінні
і кожна хвилина для нас ніби вічність
коли ми не разом коли ми мов тіні
і кожна хвилина для нас ніби глина
коли ми – ліпнина єдиного літа
і так нам безумно бездумно дитинно
немов у господньому «будьте як діти»..
..а навіть коли бути сильним несила
ми гнулись та не прогинались без міри
і ми несміливими бути не сміли
бо є в нас кохання і трошечки віри

(Юрій Іздрик)

***
стіни, що затуляють чотири сторони світу,
усе ще не дім.

струни, напнуті на гриф,
усе ще не музика.

і серце, в якому любов не живе,
неживе.

(Мар’яна Савка)

love romance poetry вірші про кохання

Можливо, вас також зацікавлять:




- 2024-02-12 bookmarin.com bookmarin.com ()


Схожі за тематикою

Секунди не мають виміру: пронизливі вірші Юрія Іздрика

Секунди не мають виміру: пронизливі вірші Юрія Іздрика

Читати...
Так ніхто не кохав: 20 пронизливих віршів про кохання

Так ніхто не кохав: 20 пронизливих віршів про кохання

Читати...
10 цікавих TED лекцій про книжки, письменників та читачів.

10 цікавих TED лекцій про книжки, письменників та читачів.

Читати...
Бібліотеки світу: класика жанру в країнах Європи.

Бібліотеки світу: класика жанру в країнах Європи.

Читати...
Поезія серця: 10 сонетів Вільяма Шекспіра про любов в українських перекладах

Поезія серця: 10 сонетів Вільяма Шекспіра про любов в українських перекладах

Читати...
Всеволод Нестайко. Кузя, Зюзя і Компанія. Літогляд

Всеволод Нестайко. Кузя, Зюзя і Компанія. Літогляд

Читати...
Поезія для дітей: веселі віршики Платона Воронька

Поезія для дітей: веселі віршики Платона Воронька

Читати...
Мудрості не вивчитись чужої: поезія Євгена Плужника

Мудрості не вивчитись чужої: поезія Євгена Плужника

Читати...
Блакитно на душі: чутлива поезія Миколи Вінграновського

Блакитно на душі: чутлива поезія Миколи Вінграновського

Читати...
Весняна свіжість: душевні українські вірші про весну

Весняна свіжість: душевні українські вірші про весну

Читати...
Два кольори: улюблені вірші Дмитра Павличка

Два кольори: улюблені вірші Дмитра Павличка

Читати...
Поезія навчання: віршики про школу та школярів

Поезія навчання: віршики про школу та школярів

Читати...