Add to Flipboard Magazine.

Поезія осені. Ще 20 українських віршів про осінь

Знову осінь зачаровує нас своїми барвами й ароматами, квітами й туманами, розмаїттям смаків і звуків. Знов вона наповнює душу затишком, спогадами, бажанням миру і добра, думками про земне і вічне і світлою журбою. І все те незмінно й невидимо перетворюється у натхнення для майстрів слова та їхніх читачів. Попередня добірка віршів про осінь вже кілька…

Поезія осені. Ще 20 українських віршів про осінь

Знову осінь зачаровує нас своїми барвами й ароматами, квітами й туманами, розмаїттям смаків і звуків. Знов вона наповнює душу затишком, спогадами, бажанням миру і добра, думками про земне і вічне і світлою журбою. І все те незмінно й невидимо перетворюється у натхнення для майстрів слова та їхніх читачів. Попередня добірка віршів про осінь вже кілька років тримається серед ваших улюблених публікацій, тож нова осінь — ідеальний час для нової поетичної колекції. Запрошую вас до свіжої порції затишної та барвистої, закоханої та задумливої осінньої поезії від Ліни Костенко, Євгена Плужника, Івана Франка, Василя Симоненка, Анатолія Качана, Максима Рильського та інших українських поетів. Читаймо і надихаймося разом!

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
– Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!

(Ліна Костенко)

***
Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві.
Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?

Високі айстри, небо синє,
Твій погляд, милий і ясний…
Це все було в якійсь країні,
Але не знаю я, в якій.

Що з того, що осіннім чарам
Прийде кінець? Але в цю мить
Баштан жовтіє понад яром,
Курінь безверхий ніби спить,

І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.

(Максим Рильський)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б’ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.

(Олександр Олесь)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Холодна земля, а діти, як завжди, босі,
Я кличу їх в дім і грію, немов курчат.
Замерзла душа… На вулиці знову осінь
Прийшла і ледь чутно торкнулась мого плеча

Я в чашку кладу маленький шматок імбиру,
І ставлю на стіл тарілку солодких слив.
На серці печаль… І хочеться просто миру.
На нашій землі, щоб, як осінь, він наступив.

Тривоги щодня. До них я не звикла й досі,
І кожен мій день вже наче якесь кліше.

Я справді втомилась…
В країні війна і осінь,
А дуже б хотілось
щоб
осінь була лише…

(Юлія Олефір)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Жовте листя, немов перину,
стеле осінь мені до ніг.
Полюбив молоду дівчину,
полюбив, як умів, як міг.

Полюбив не за чорні брови,
не за вроду, немов весну,
а за щиру, гарячу мову
і за душу її ясну.

Полюбив — як сказать, не знаю,
та й потреби у тім нема,
я щасливий, що я кохаю,
ну, а решта мені дарма.

(Василь Симоненко)

***
Зібравши в кошик зорепади,
У глечик сонячне тепло,
Через оливкові левади
Русяве літо побрело.

Іще на згадку запалило
Лампадки яблук золотих.
Курилось осені кадило
Між кедрів темних і густих.

Легкий посріблений серпанок
Осяяв вересня чоло,
У тишу приспаних альтанок
Сухого листя намело.

І на грибній пахучій юшці
Настояв ліс легкий ефір,
Дріма на ситцевій подушці
Медове сонце поміж гір.

І вже змирилася природа
З осіннім шепотом журним,
Та досі сниться літня врода
Вагітним яблунькам рясним.

(Наталя Данилюк)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;

Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, – вітре мій крилатий!

Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

(Іван Франко)

***
Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене! — не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс…

Не заблукають з хуторів лелеки,—
Хіба що вітер хмари нажене…
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе…

Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час,— і всесвіт не тече…
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей…

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів.

(Євген Плужник)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

Польова дорога

Червоним золотом із груші
Останнє листя потекло.
Останній трактор з поля рушив,
А птиця стала на крило.

Давно відпахла медуниця,
У підземеллі спить ховрах.
Лише не спиться, не лежиться
Глевкій дорозі у полях.

Вона то журиться за колосом,
Що відшумів, немов прибій,
То пригадає перше колесо,
Що прокотилося по ній.

Було це літо урожайне:
Потоком сонячних краплин
Зерно із бункерів комбайнів
Текло у кузови машин.

Та відшуміла косовиця,
Тепер тут знову ні душі,
Хіба що заєць чи лисиця
Через дорогу пробіжить.

Куди не глянеш — пусто, голо
І на стерні, і по ярах.
Стоять лише дві скирти в полі,
Мов кораблі на якорях.

Надходять хмари-водовози
Із глибини рудих степів,
І дощ цілує на дорозі
Сліди людей і тракторів.

(Анатолій Качан)

***
Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова…

(Ліна Костенко)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Вже одспівали по дорогах гарби
Швидким жнивам мелодії свої,
І осені такі спокійні фарби
Ось-ось овіють небо і гаї…

І помандрують аж за синє море
Над смутком сел високі журавлі;
І хтось останній на полі дооре
Вузеньку смужку вогкої землі…

Та, може, вітер, трубадур осінній,
Від поля співом мудрим пропливе –
Про те, що сховано в малім насінні
Життя нове!

(Євген Плужник)

***
В осонні вересень так радісно сурмить
у розтруби дерев, у ріг достатку,
перебирає струни верховіть
мільярдом арф осіннього початку.

Збігаються вітри з усіх усюд
гойдати ліс у сонячній колисці,
аби приспати безперервний труд
весни і літа – в тихім падоли́сті.

Вже починається, вже день – на волоску,
який узимку навпіл перерветься.
Час, мов мурашка в мокрому піску, –
не б’є, а шарудить шершавим серцем.

Ти, чий привіт, як вересневий сяйвося́й,
чиї щедроти, як ліщина повна,
не покидай мене, не полишай
так швидкохо́до, так безповоротно!

… Але не був помірним той відхід –
пручалася природа і зітхала,
з дерев, мов з таємничих пірамід,
година – за секунду в сніг сповзала.

У сніг не той, що холодом бере,
не той, з якого ліплять білу бабу,
а в той, що – сум, у той, що – нота “ре”
й передчуття кінцевого етапу.

Там листя стрілами посипалося враз,
земля жовтогарячим запалала,
з колиски випав ліс, чи сніг, чи час, –
коли тебе, осоннього, не стало.

(Сергій Губерначук)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно — відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина,—
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Це так природно — музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!

(Ліна Костенко)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

Осінній клен

Знов
золоті листочки
клена
летять на землю
і на мене,
такі тендітні
та сумні.

Летять,
кружляючи крилато,
і, мов сліди
качиних лапок,
лягають тихо
на землі…

(Анатолій Костецький)

***
Що за диво — осіння палітра!
Сум і радість в пейзажі звучить.
Онде квітка остання розквітла,
Павутинка в повітрі летить.
Листя золотом щирим палає
Під промінням осіннім палким.
Вітерець між гілками зітхає,
Зачарований дивом таким.
Ну а небо — безмежне і синє
Заворожує серце умить.
Подих вітру — і листя осіннє
Все летить, все летить і летить…

(Надія Красоткіна)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

Елегія

Зіходить ніч на витишений сад…
Глибокий вересень шумить крилом качиним,
І за вікном, у листолет відчиненим, —
Червоних зір червоний зорепад.

В бентезі я!.. Душа моя живе
Твоїм печальним іменем прозорим.
Твій теплий голос кров мою зове,
І я освітлений твоїм осіннім зором.

Зійди мені!.. В цю ніч в своїм чутті
Я мов приймач!.. — в мені всі звуки світу!
Зіходить доля тихо на орбіту
Високоточних дум і почуттів.

Творись, мій труд! На тебе ми проллєм
Всі грози дня, а не чорнильну воду!
Для мене найпроблемніша з проблем —
Проблема серця і чола народу.

Доволі вже! Стомивсь я від ганьби
За мавп, що, научившись говорити,
Повільно, тупо, глухо, пиховито
Ще спекулюють іменем доби.

Художник — це світогляд і талан!
Його духоозброєння — сучасність!
І план думок, і нервів його план
Лягає в план доби і у всечасність!

Зійди мені!.. Ословсь до моїх слів!
Коли тебе торкавсь я лише тінню,
Коли сідала ти красиво на ослін
І я твоєму ніжному хотінню

Приносив дар фантазії і дум,
Що проживем красиво ми, як птиці…
Як час іде!.. Літа — як блискавиці!
Я поетичним вереснем іду…

У гомоні суєт я не в потребі,
У вересневім полі — ні душі…
Ні вітру з гаю, ні хмарини в небі,
Лиш золота гроза в моїй душі.

Мені приснились ми… Схвильовано і тихо
Ми ідемо по губи у Дніпрі,
І погляд ваш мені любов’ю диха,
Веселі плечі ваші білим сміхом
Мені сміються в легітнім Дніпрі!..

(Микола Вінграновський)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль,
І, ковтаючи сльози, одягши на плечі сукману,
перемотує літо на чорні котушки тополь,
шиє голим полям нескінченну сорочку з туману.
Тихо строчать дощі… І навіщо мені ця печаль?
Що я хочу спитать у цієї сумної кравчині?
Я прощаюся з літом. І воно мені каже: — Прощай! —
І хитає над шляхом порожні гнізда грачині.

(Ліна Костенко)

***
Водить осінь хороводи,
Під мелодію дощів
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани, задощило в небесах, —
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках…»
І прийшли тоді до згоди парасолі і плащі,
Що найбільша насолода —
Це коли ідуть дощі.

(Анатолій Качан)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Перші дні листопада.

Вона спить у порожній кімнаті, в чужому ліжку.
А він думає: чуже місто, чужа кімната —
як я її тут залишу?

Третя по обіді.
Суха осінь.
Посиджу, доки вона спить, заговорюючи постійно.

Світло таке легке.
Вона четвертий день у дорозі.
Хай їй хоча би тут буде спокійно.

Якщо буде потрібно —
поправлятиму ковдру.
Якщо буде холодно —
причинятиму вікна.
Спробую перехитрити її застуду невиліковну.
Я сам усе це вигадав,
вона ні в чому не винна.

Як я її залишу?
Незабаром почнеться вечір.
Швидко стемніє, повітря остигне.
Краще вже охоронятиму її речі.
Краще вже грітиму її стигми.

Раптом, коли я піду, ріки затоплять кімнату,
раптом птахи почнуть битися в стіни,
раптом дерева обступлять її й поведуть на страту,
раптом сусіди почнуть рвати тіло її на частини,

раптом, щойно я вийду, вона забуде про мене,
раптом забуде все, що говорила до цього,
раптом серце її, золоте й шалене,
буде битись тепер для когось чужого.

Хай спить. Хай розбереться зі снами.
Хай її нинішні сни перетечуть у колишні.
Навіть якщо в своєму сні вона мене не впізнає.
Навіть якщо їй буде снитись хтось інший.

І ось він сидить, відраховуючи хвилини.
Сидить, нервує без потреби.
А вона не прокидається лише з тієї причини,
що боїться, прокинувшись, не побачити його коло себе.

Осінь над ними з льоду й сталі.
Холодні ріки, незнайомі люди.

Найбільше вони бояться, що все це триватиме далі.
Найбільше вони бояться, що більше нічого не буде.

(Сергій Жадан)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

***
Коли надходить вересень злотавий
Повільною ходою і, йдучи,
Шовкові пестить вруна і отави,
І журавлі гуртуються в ключі,

Вночі люблю дивитися, як креслять
Засинений осінній небосхил
Падучі зорі, – наче сіє тесля
Сріблясту тирсу з-під огнистих пил…

Огню такого! Стомлена природа
Опочиває у красі такій,
Що, мабуть, справді вища нагорода
За пристрасть літа – тихий супокій!

(Євген Плужник)

autumn ukrainian poetry bookmarin українська поезія про осінь

Можливо, вас також зацікавлять:




- 2024-05-05 bookmarin.com bookmarin.com ()


Схожі за тематикою

Why Should You Read It: Цікаві відеоогляди книжок від TED-Ed англійською мовою

Why Should You Read It: Цікаві відеоогляди книжок від TED-Ed англійською мовою

Читати...
Веселі зимові віршики для малюків та дорослих

Веселі зимові віршики для малюків та дорослих

Читати...
Музика поезії: українські вірші, що стали відомими піснями

Музика поезії: українські вірші, що стали відомими піснями

Читати...
Секунди не мають виміру: пронизливі вірші Юрія Іздрика

Секунди не мають виміру: пронизливі вірші Юрія Іздрика

Читати...
Мудрість народу: прислів’я та приказки про книгу.

Мудрість народу: прислів’я та приказки про книгу.

Читати...
Я тебе передчую: проникливі вірші Сергія Жадана

Я тебе передчую: проникливі вірші Сергія Жадана

Читати...
Всеволод Нестайко. Кузя, Зюзя і Компанія. Літогляд

Всеволод Нестайко. Кузя, Зюзя і Компанія. Літогляд

Читати...
Весняна свіжість: душевні українські вірші про весну

Весняна свіжість: душевні українські вірші про весну

Читати...
30+ атмосферних фото бібліотек з різних куточків світу

30+ атмосферних фото бібліотек з різних куточків світу

Читати...
Kid’s Republic Bookstore. Яскравий світ дитячої книжки в Пекіні

Kid’s Republic Bookstore. Яскравий світ дитячої книжки в Пекіні

Читати...
Пісня для всіх: весела дитяча поезія Анатолія Костецького

Пісня для всіх: весела дитяча поезія Анатолія Костецького

Читати...
Природа почуттів: вірші Ліни Костенко про природу

Природа почуттів: вірші Ліни Костенко про природу

Читати...