Add to Flipboard Magazine.

З журбою радість обнялась. Поезія Олександра Олеся

Час нової поетичної добірки, і сьогодні уся вона присвячена творчості відомого українського поета-символіста Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби). У його поетичному доробку вишукано переплетені інтимна лірика, філософські роздуми, пейзажні замальовки і громадянські маніфести. Запрошую і вас доторкнутися до розмаїття тем, чуттєвих деталей, зворушливих думок і кропіткої роботи над словом у віршах цього майстра слова. ***…

З журбою радість обнялась. Поезія Олександра Олеся

Час нової поетичної добірки, і сьогодні уся вона присвячена творчості відомого українського поета-символіста Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби). У його поетичному доробку вишукано переплетені інтимна лірика, філософські роздуми, пейзажні замальовки і громадянські маніфести. Запрошую і вас доторкнутися до розмаїття тем, чуттєвих деталей, зворушливих думок і кропіткої роботи над словом у віршах цього майстра слова.

Oleksandr_Oles портрет Олександра Олеся

***
З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба,
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я…

Тепер в маю, тепер весною,
Коли цвіте весь божий світ,
Зацвів небесною красою
Очей твоїх небесний цвіт.
І це весною, це в маю
Обсипав душу він мою!
Шумлять, співають ниви, луки…
Як пісня, вся душа моя,
А де її слова і звуки?!
Мовчу, мовчу, о боже, я.
Ні, ні! Тепер, тепер в маю,
Скажу, признаюсь, що люблю!

Забуду все. Лишу твої уста…
Вони, як перший цвіт кохання,
Як хмарка ніжно золота
В журливий час смеркання.
Усмішка їх миліша снів,
Що сняться раз єдиний,
Про них, про них мій буде спів.
Останній, лебединий.

(Олександр Олесь)

***
В Вас стільки сонця золотого,
Блакиті чистої, тепла, —
Неначе з краю чарівного
Вас хвиля моря принесла.

І як Ви можете тут жити,
Серед безлюдних цих пустель,
Промінням серця свого гріти
Граніт холодний мертвих скель!!

Чи принесли Вас крила хвилі,
Щоб Ви світили в сизій млі,
Щоб люде вірили, терпіли
І ждали сонця на землі.

(Олександр Олесь)

вірші про кохання

***

Затремтіли струни у душі моїй…
Ніжні, ніжна пісня задзвеніла в ній…
Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,
Чи журба, і радість, і любов моя?!

Задзвеніли струни ще ніжніш-ніжніш…
Мабуть, ти до мене думкою летиш,
Мабуть, ти це в’єшся у душі моїй
І крилом черкаєш срібні струни в ній.

(Олександр Олесь)

Чари ночі

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши
Свій сум, думки і горе —
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі,
Лист квітці рвійно шелестить,
Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі,
Там гнуться верби п’яні.

Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла, —
Гори! Життя — єдина мить,
Для смерті ж — вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди,
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі…”
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її —
Знов молодість не буде!”

(Олександр Олесь)

поезія про любов ліна костенко bookmarin

***
В золотій смушевій шапці
Циган-вечір сходив з гір,
Ніс він ніченьці-циганці
З срібла кований набір.

А вона його вже ждала
У долині, у гаю,
Ніжним гребенем чесала
Чорну кісоньку свою.

І кохану він помітив,
Уклонився, шапку зняв
І найкращу квітку з квітів
У обійми дужі взяв.

Заспівали поцілунки,
Чи озвались солов’ї,
Чи забрязкали дарунки
На палких руках її?

Хто це скаже? Хто це знає?
Тільки той, хто ходить в гай,
Хто в огні, як я, палає,
Хто закоханий украй.

(Олександр Олесь)

Любов

О, не дивуйсь, що ніч така блакитна…
Що вийдеш ти, то знала ніч оця, —
І через те вона така привітна,
Ясна і ніжна без кінця…

О, не дивуйсь, що пахощі навколо,
Що, мов зомлілі, дивляться квітки, —
Ця ніч твоє квітчає ними чоло
І з них тобі плете вінки.

О, не дивуйсь, що стільки зір на небі
Й така прозора ночі срібна мла, —
Ця ніч ясна вбиралася для тебе,
Для тебе й срібло розлила.

І тільки ти в кімнату підеш з ґанку,
Погасне тихо й журно свято скрізь,
А хмарна ніч проплаче аж до ранку
Дощем рясним невтішних сліз…

(Олександр Олесь)

love romance poetry вірші про кохання

***
Душа в росі тривожних сліз,
Душа тріпоче у чеканні
Незнаних бур, незнаних гріз,
Душа не диха в запитанні,
І так непевно, тихо скрізь.

І що назустріч їй іде?
Я знаю: грім пошле удари,
Але вгорі крізь чорні хмари
Сміється сонце золоте
І рій надій нових гуде!

(Олександр Олесь)

***
Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою.

Нехай і так… але довіку
Я не лишуся в їх саду:
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.

(Олександр Олесь)

вірші про любов

***
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

(Олександр Олесь)

***
Є слова, що білі-білі,
Як конвалії квітки,
Лагідні, як усміх ранку,
Ніжносяйні, як зірки.

Є слова, як жар, пекучі
І отруйні, наче чад…
В чарівне якесь намисто
Ти нанизуєш їх в ряд.

(Олександр Олесь)

bookblog ukrainian poems collection bookmarin

На чужині

Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див.
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив.

Так само тут: і сонце, й зорі,
І люди наче ті самі,
Але якісь байдужі в горі
І в щасті, в радості — німі.

Весна, зима, і дні, і ночі,
Музика, сміх, і плач, і рух,
Та скрізь, як привід опівночі,
Блукає твій самотній дух.

(Олександр Олесь)

***
Схилив я голову і йду поволі
Дрімучим лісом в самоті.
Навколо осінь. Надо мною
Кружляють квіти золоті.

Безмірна тиша. Спів веселий
Давно-давно помалу стих,
Як пісня матері моєї,
Як гомін друзів молодих.

Іду… Усім чужий, далекий…
Ніхто не скаже: “Брате мій!”
Ніхто руки мені не стисне
В землі холодній і німій.

І коли я впаду безсилий,
Ніхто не спиниться йдучи,
Хіба що вітер полудневий
Крилом пригріє летючи.

(Олександр Олесь)

***
Білі гуси летять над лугами,
в синім небі біліють снігами,
в синім небі хмарками зникають,
довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали,
тихі води кругом розгойдали…
Розцвіли, як купави великі…
Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,
нагойдалися, нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
тільки пір’я на спогад покинули.

(Олександр Олесь)

гуси український вірш

***
На гори високі, на срібло снігів!
На саму далеку вершину!
З якої раніше крилатих орлів,
Вітаючи, ранок я стріну…

За хмари! Де сонце блискуче жиє,
Не томлячись сяєво лити…
Де світу набрав би я в серце своє
І сам уже зміг би світити.

(Олександр Олесь)

Зима прийшла

Зима прийшла. Холодними руками
Скувала ріки і ставки,
Заслала ниви килимами,
До сел засипала стежки.
Усе замовкло під снігами.

Даремно! Сонце переможе!
Розіб’є громом ланцюги,
Розтопить криги і сніги,
Змете всі заміри ворожі
І кине квіти навкруги.

(Олександр Олесь)

winter photos poetry

***
Бризкало сонце дощами вогняними,
Сонна земля ожила.
Бризнуло небо піснями весняними:
О, це весна вже прийшла!

Ранні пташки задзвеніли над вітами,
Довше черешня терпіть не змогла,
Глянула, бризнувши білими квітами:
О, це весна вже прийшла!

Падали квіти з черешні, прощалися,
Пчілка дзвеніла, фіалка цвіла.
Брості поволі в саду розпускалися:
О, це весна вже була!

(Олександр Олесь)

***
Жита з волошками, і луки, і гаї,
І всі розкоші весняні,
Всю вроду, всю красу безкраю —
Як втілити її, не знаю,
В слова, в пісні мої.

Де взяти кольорів стобарвних і живих
Для трав і квітів весняних,
Де взять мелодій, слів і звуків
Для всіх пісень гаїв і луків
І шуму хвиль річних?!

Ах, знаю де! Я в казку дивную свою
Усю фантазію ввіллю,
Зроблю усе живим, чудовним,
Таємності, розкошів повним,—
І в казці дійсність відіб’ю.

(Олександр Олесь)

Веснянка

А вже красне сонечко
припекло, припекло,
ясно-щире золото
розлило, розлило.

На вулиці струмені
воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
та летять, та летять.

Засиніли проліски
у ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечку-батечку,
догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
уроди, уроди!

(Олександр Олесь)

вірші про весну

***
Довго хмарами небо покрите було,
Довго землю встеляли тумани,
А сьогодні — дивлюсь — і весна, і тепло,
І блакить, і повітря весняне.

Все радіє, живе і співа навкруги,
Ніби дихають луки і ниви,
І в струмки обертаються білі сніги,
І туркочуть, як голуби сиві.

Я стояв і дививсь, і здавалось мені,
Що кричать журавлі десь в блакиті,
Що несуть вони нам і любов, і пісні,
І тепло, і розкоші, і квіти.

Я дививсь і радів, що минула зима,
Що весна наближається, літо…
Коли глядь — уже сонця ясного нема,
Небо ж хмарами сизими вкрито…

(Олександр Олесь)

***

Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє,
І легше дихає, і дивиться ясніш.

Хіба не чуєте, про що вітри шепочуть,
І як з зітханнями зливається їх сміх…
Хіба не чуєте, як голуби туркочуть,
Як краплі котяться і падають із стріх.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте,
Що сонце наше вже з-за обрію встає,
Що хід його спинить ніщо не зможе в світі,
І цвіту нашого ніщо вже не уб’є!

(Олександр Олесь)

books photography

Можливо, вас також зацікавлять:




- 2024-05-05 bookmarin.com bookmarin.com ()


Схожі за тематикою

Моя любове: ніжна інтимна лірика Ліни Костенко

Моя любове: ніжна інтимна лірика Ліни Костенко

Читати...
В душі квітки: улюблені вірші Лесі Українки

В душі квітки: улюблені вірші Лесі Українки

Читати...
Корисна розвага, або Навіщо потрібні розмальовки

Корисна розвага, або Навіщо потрібні розмальовки

Читати...
Kid’s Republic Bookstore. Яскравий світ дитячої книжки в Пекіні

Kid’s Republic Bookstore. Яскравий світ дитячої книжки в Пекіні

Читати...
3 ефективних курси англійської граматики для дітей

3 ефективних курси англійської граматики для дітей

Читати...
Мудрості не вивчитись чужої: поезія Євгена Плужника

Мудрості не вивчитись чужої: поезія Євгена Плужника

Читати...
Блакитно на душі: чутлива поезія Миколи Вінграновського

Блакитно на душі: чутлива поезія Миколи Вінграновського

Читати...
Поезія кохання: добірка романтичних віршів українських поетів

Поезія кохання: добірка романтичних віршів українських поетів

Читати...
Ліна Костенко. Крила. Читає Богдан Ступка

Ліна Костенко. Крила. Читає Богдан Ступка

Читати...
Why Should You Read It: Цікаві відеоогляди книжок від TED-Ed англійською мовою

Why Should You Read It: Цікаві відеоогляди книжок від TED-Ed англійською мовою

Читати...
Зимова казка: сніжні й ніжні вірші про зиму

Зимова казка: сніжні й ніжні вірші про зиму

Читати...
Поезія осені. Ще 20 українських віршів про осінь

Поезія осені. Ще 20 українських віршів про осінь

Читати...