Воля керує життям: цитати з романів Валер’яна Підмогильного

У новому випуску цитатника — добірка думок з творів видатного майстра слова української літератури початку ХХ століття, одного з найяскравіших представників Розстріляного відродження, письменника Валер’яна Підмогильного. Тут зібрала для вас дрібку цитат з його романів “Місто” та “Невеличка драма”.

***

Кожному властиво вважати себе за цілком виключне явище під сонцем і місяцем.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Життя — це широкомовна, галаслива лотерея з барвистими афішами, запаморочливими плакатами й досконалою рекламою, що провіщає надзвичайні виграші, делікатно замовчуючи, що на один щасливий білет припадають тисячі порожніх тонісіньких квитків і брати участь у тиражі можна тільки раз.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

З двох одне: або ви здібний, тоді підтримка вам непотрібна, або ви нездара, тоді вона вам не допоможе.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Людина дурить себе частіше, ніж має змогу сказати собі правду, бо є непомітні, — та ще на зацікавлене око! — дрібнісінькі чинники, що спричиняють аж надто важливі процеси в душі, так само, як від невидних бацил залежить фізичний стан тіла.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш, і що це річ дуже прикра, коли його прикладають до тебе інші.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Людина не могла б вигадати багатоособових богів, не бувши сама різноманітна, бо, являючи собою дивне поєднання разючих противенств, потребувала втілення для кожного з них, і прагнення створити одного великого бога з маленьким чортом знаменує вже нормалізацію людської істоти, тобто всихання її уяви. Людина не розкладається на так зване добро та зло, на плюс і мінус, хоч би й як це зручно було для громадського вжитку.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

На межі двох діб неминуче з’являються люди, що зависають якраз на грані, звідки видно далеко назад і ще далі вперед. Отже, вони слабують на хворобу, якої люди жодної партії ніколи не прощають, — на гостроту зору. Найкращі слуги життя — засліплені й підсліпуваті. Вони бадьоро йдуть уперед, бо бачать те, що їм здається. Бачать нове, бо хочуть бачити. Воля керує, друже, життям, а не розум.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Степ!… Ясний, гарячий спогад повстав у ньому, спогад нерухомої ночі й заколисаних просторів, безмежності неба й землі, синьої тиші місячного сяйва. Лежати горілиць у траві, розкинувши руки, без шапки, босоніж, дивитись на золоте, блакитне, червоне, зеленаве мерехтіння зірок, розсипаних по небу чиєюсь доброю, могутньою рукою. І почувати ту руку в подихах повітря на обличчі, і заснути стомленому від споглядання далечини в таємному з нею злитті.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Бо, втілюючись у слові, спогад набуває незнаної ще реальності, в сполученнях звуків він набуває разючої гостроти, далекої від свого тихого існування в мовчазній думці.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Диво людської душі, яка моментами голоду так міцно й яскраво допадається дрібниць, що вони, не знані допіру, раптом стають виплеканою в нетрях серця подією, відповідником тоскних мрій, здійсненням неясних прагнень!

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Неавторитетні думки, хоч би й найрозумніші, викликають недовіру, а з визнаних уст і дурниці збирають хвалу.

(Валер’ян Підмогильний “Місто”)

***

Що ви так несучасного боїтесь? Все щире завжди сучасне.

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

***

Над людиною, Марто, багато що тяжить… В кожній людині багато минулого… забобонів… Вона вся в рамцях… іноді в дуже широких, а все-таки в рамцях. Родина — це маленькі рамці, потім товариство, професія, нація, клас… І коли людина скидає ці рамці, тоді вона робиться чиста… вона з намальованої картини робиться людиною…

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

***

Зрештою, мистецтво повстало, як наслідок нерозуміння природи й життя; це нерозуміння митець переносить, не розв’язуючи, в художній твір, дістаючи в цьому ілюзорне заспокоєння, якого зазнають і ті, хто в тій чи тій формі цей твір сприймає. Відтворити нерозуміння, а не знищити його — от, противно науці, основна прикмета мистецтва.

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

***

Поступ змінив наш побут, додав нам вигод, витончив нас психічно, але суті людської він не порушив. Ми лишились тварини з півтора десятками чуттів, що їх незаймано несемо через століття, як передумову, як можливість нашого існування. У нас лишились і старі надії на щастя та краще майбутнє, надії первісної людини, від якої ми, зрештою, різнимось тільки одежею та способом висловлюватись. Але майбутнє нам так само невідоме, ні особисте, ні вселюдське. Ми можемо тільки припускати, але припущення видаємо за знання. Це шахрайство раз у раз викривається, але не перешкоджає нам і далі себе дурити, бо людськість мусить мати перспективи, хоч і не знає їх. Вона йде до того, що уявляє, а прийде до того, що простісінько провадить до Бога, цього символа капітуляції людського розуму перед різноманітністю природних явищ.

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

***

Вся річ у тому, — … — що випадок не може бути нещасливим. Суть випадку у тому, що він своїм втручанням ламає звичну чи завбачену лінію життя. А це завжди плюс. Чим було б людське життя без випадковості? Подумайте, і ви не зможете уявити собі нічого сірішого.

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

***

І це ж велике щастя — знайти щось велике там, де всі добачали тільки дріб’язок!

(Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма”)

Можливо, вас також зацікавлять:

• поезія Василя Стуса
• вірші Григорія Чубая
• філософська поезія Ліни Костенко
• поезія Володимира Сосюри
• філософська поезія Василя Симоненка
• вірші Юрія Андруховича
• пейзажна лірика Тараса Шевченка
• вірші Івана Драча
• романтична лірика Івана Франка
• добірка романтичних віршів українських поетів
• поезія Бориса Олійника
• поезія й цитати Майка Йогансена
• поезії Юрія Іздрика
• вірші Сергія Жадана
• інтимна лірика Ліни Костенко
• інтимна лірика Василя Симоненка
• вірші Миколи Вінграновського
• добірка пронизливих віршів про кохання
• колекції душевних віршів про зиму, віршів про літо, віршів про осінь та віршів про весну.